У ВІНКУ ШЕВЧЕНКІВСЬКОЇ СЛАВИ: ТВОРЧІСТЬ ПЛАТОНА ВОРОНЬКА

У березні цього року одна з найвищих державних нагород нашої країни Національна премія України імені Тараса Шевченка відзначила своє 65-річчя. Премією вшановують митців, що сприяють розвитку української культури та мистецтва. Цю нагороду автор, чи колектив може отримати лише один раз за життя. Зазвичай переможців премії оголошують 9 березня – у день народження видатного українського поета та прозаїка Тараса Григоровича Шевченка.

Сьогодні ми згадуємо видатного українського поета, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка – Платона Микитовича Воронька. Його твори – це поєднання щирості, мужності, ліричності й глибокої любові до рідної землі. З метою ознайомлення з творчістю нашого земляка для школярів у Соціокультурний відділ для молоді Сумської ОУНБ було проведено літературну годину «У вінку шевченківської слави: творчість Платона Воронька».

Платон Воронько народився 1 грудня 1913 року на Сумщині, в селянській родині. Його дитинство було нелегким, сповненим праці та випробувань, але саме сільське коріння, народна пісня, краса української природи стали тим джерелом, з якого поет черпав натхнення все своє життя.

Платон Воронько – автор багатьох поетичних збірок, серед яких особливе місце посідають твори воєнної тематики, патріотичні вірші, а також ніжна, щира лірика. Його поезія – це любов до рідної землі, шана до праці, повага до людей та віра в силу українського духу. Воронько писав про те, що було близьке йому і його сучасникам: про село, матір, хліб. Особливо відомими стали вірші для дітей, яких через прості образи поет учив любові до природи, поваги до старших, доброти й чесності.

Визнанням вагомого внеску Платона Воронька в українську літературу стало присудження йому в 1972 році Національної премії України імені Тараса Шевченка. Найвищу літературну відзнаку України поет отримав за поетичну збірку «Повінь». Ця нагорода засвідчує, що його слово стало частиною духовної спадщини українського народу. Шевченківська премія – це не лише нагорода за талант, а й знак того, що творчість митця служить Україні, її культурі, її народові.

Сьогодні, коли Україна знову виборює свою свободу, поезія Воронька набуває нового звучання. Слова про мужність, незламність і любов до рідного краю стають особливо актуальними. Поет нагадує нам: сила народу – у його пам’яті, культурі та слові. Платон Воронько залишив по собі не лише книжки, а й приклад гідності, праці й вірності Україні. Це поет, який умів говорити просто про велике. Його слово – чесне, сповнене любові до людей і Батьківщини, продовжує жити в серцях читачів.

Нехай поезія Платона Воронька й надалі надихає нас берегти українську мову, шанувати свою історію та будувати світле майбутнє для України.