РОЗП’ЯТИМИ ДОЛЯМИ БОЛИТЬ УКРАЇНА: ЖІНКИ-ПОЛІТВ’ЯЗНІ

До Дня пам’яті жертв політичних репресій 

Третя неділя травня… День пам’яті жертв політичних репресій 30-х – 80-х років ХХ століття в Україні. Щорічний національний пам’ятний день.

До цього часу невідома кількість жертв комуністичного режиму. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли через в’язниці, табори, заслання, примусове психіатричне лікування. Науковці та творча інтелігенція, робітники і селяни, священство та освітяни – всі, кого визнавали соціально небезпечними для держави, пройшли через терор і репресії. Так намагалися знищити українську націю. «Великий терор» 30-х призвів не тільки до знищення української еліти, а й до деформації суспільних зв’язків, руйнування традиційних цінностей, поширення суспільної депресії і денаціоналізації.

Виникнення руху опору в Україні в 1960–80-ті роки на перший погляд було явищем нелогічним і незакономірним. Але він виник, існував майже двадцять років і визначив майбутні події 90-х. У витоків стояли люди, яких сьогодні ми називаємо шістдесятниками, дисидентами, правозахисниками. Влада злякалась цих неординарних особистостей, нестандартно мислячих інтелігентів і почала нову хвилю репресій: В. Чорновіл, Л. Лук’яненко, В. Стус, Є. Сверстюк, В. Симоненко… Сотні українців знову опинилися за гратами, в таборах, під слідством. І серед них плеяда українських жінок-політв’язнів системи. Згадаймо всіх, хто віддавав життя за вільну незалежну Україну. Ця боротьба триває дотепер: жорстока, безкомпромісна боротьба зі злом. І кожен крок цієї битви – це крок до Перемоги!