«Знайдімо нове серце…»

(до 300-річчя Григорія Сковороди)
Ім’я українського філософа Григорія Савича Сковороди широко відоме в Україні та за її межами.

Третього грудня цього року виповнюється 300 років від дня народження уславленого мандрівника. Засоби масової інформації також вшановують пам’ять видатного українця. Про життєвий та духовний шлях філософа розповідається у статті Юлії Чорної «Знайдімо нове серце…Мандрівка у пошуках істини довжиною в життя» (часопис «Вісник пенсійного фонду України»).

Швидко спливає час… Пройдено довгий шлях від малолітніього хлопчини з родини незаможних козаків із села Чорнухи, що на Полтавщині, до викладача Харківської духовної колегії. «Все пережито, але не забуто. Попереду – всеперемагаюче бажання нести добро та здобуте і вистраждане вчення своєму народу».

Протягом 25-річного мандрівного періоду Григорій Сковорода носив найпростіший одяг, харчувався раз на день і мав при собі лише торбу з книгами, серед яких завжди незмінною була Біблія, та флейту з мундштуком.

Філософ вважав, що найкращим путівником у старості є мудрість, або наука. Подорожуючи від села до села, він ділився здобутими знаннями із простими людьми. Григорій Сковорода дарував людям надію на звільнення від національного, соціального і духовного рабства, уособленням якого було кріпацтво.

Сковорода вирішує «скінчити мандрівку» в селі Пан-Іванівка, нині Сковородинівка, що на Харківщині. Йому ніби заздалегідь було відомо про те, коли відійде в небуття. Напередодні він викопав яму і заповів, щоб то була його «остання могила»…

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Літні розваги в бібліотеці

Творча зустріч

Пам’яті письменника Юрія Царика