З його пера гаряче слово народилося, душа свободи, пісня-гімн…

27 січня виповнюється 185 років від дня народження Павла Чубинського – автора українського гімну, вченого зі світовим ім’ям, етнографа, фольклориста, людини дивовижної душі, справжнього українця.

Павло Платонович Чубинський народився 27 січня 1839 року на хуторі Чубинський поблизу м. Бориспіль в дворянській родині. Ще змалку Павло починає захоплюватись географією, мріє про далекі мандри. Після закінчення 2-ї Київської гімназії вступає на юридичний факультет Петербурзького університету. Бувши студентом, Чубинський приєднується до петербурзької української громади, що гуртувалася навколо журналу «Основа». На зібраннях «основ’ян» познайомився зі світочами української культури Пантелеймоном Кулішем, Миколою Костомаровим, а насамперед – Тарасом Шевченком, котрий назавжди залишився для нього духовним вчителем.

1861 року захистив  дисертацію «Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії» та здобув науковий ступінь кандидата правознавства. Юриспруденція не стала основним і єдиним заняттям Павла Чубинського – він захопився вивченням народного побуту, фольклору, почав писати вірші та записувати народні пісні. Повернувшись в Україну став членом Громади, яку утворили  в Києві кілька українофільських гуртків і серед перших її членів були Володимир Антонович, Павло Житецький, Тадей Рильський тощо.

Восени 1862 року Павло Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», що став національним гімном українського народу. Багато років жили ці слова у серцях українців, використовувалися як гімн в УНР (1917 р.) та ​​ЗУНР (1918 р.), в Карпатській Україні (1938–1939), щоб, врешті-решт, стати офіційним Гімном нашої незалежної держави.

Після прийняття Валуєвського циркуляра 1863 року учасники Громади потрапили під негласний нагляд за «українську діяльність». Проти її членів  невдовзі було заведено кримінальну справу, почалося слідство. За свої щирі, патріотичні наміри Павло більше як на шість років був відлучений від України і засланий на «перевиховання» в Архангельську губернію. Там здобув авторитет великого організатора науки та невтомного дослідника Північного краю. У 1869 р. дістав дозвіл на повернення до України й очолив етнографічно-статистичну експедицію географічного товариства в Південно-Західному краї. У період близько 1869-1871 років Чубинський обробив та підготував до друку сім томів «Праць етнографічно-статистичної експедиції».

Павло Чубинський був чудовим етнографом-збирачем. В історії українського відродження періоду ХIХ століття важко знайти людину такої потужної енергії, яку мав Павло Платонович. Він умів влучно спостерігати народний звичай, схоплюючи його істотні риси, вислухати й записати пісню і казку, зібрати статистичні дані. Своїм працелюбством, запальним характером, нестримним поривом до живої практичної роботи надихав однодумців.

У соціокультурному відділі по обслуговуванню молоді з сектором періодики (зала №302) ви знайдете більш детальну інформацію про життя і творчість автора дорогих кожному українцеві рядків, які тепер знає увесь світ.

#Про_Україну_українців