НАРОДИВСЯ В УКРАЇНІ. Генрих Семирадський



В жовтні 1843 року в селі Новобілогородці поблизу Харкова (нині Печеніги Чугуївського району) в родині військового зі старовинного польського дворянського роду народився Генріх Гектор СЕМИРАДСЬКИЙ. Коли малому виповнилося 4 роки, сім'я переїхала до Харкова. У той період в їхньому домі часто бували професор Харківського університету Олександр Міцкевич, брат поета Адама Міцкевича, та письменник Юзеф Коженевський. У сімейній атмосфері зажди велися бесіди про мистецтво, що й спонукало юнака здобувати художню освіту. Це була Харківська чоловіча гімназія №2. Викладачем в гімназії був учень відомого баталіста Карла Брюллова – Дмитро Безперчий, якого Г. Семирадський вважав своїм єдиним учителем та ніколи не переривав спілкування з ним.

По закінченню гімназії, батько наполіг на вступі до Харківського університету на фізико-математичний факультет, який і закінчив юнак та захистив дисертацію про інстинкти комах. Та подальша його доля була пов’язана лише з мистецтвом.

Семирадський їде до Петербурга вступати в Академію мистецтв. Але йому вже 21, тому його зарахували лише як вільного слухача. За період навчання Генріх отримав найвищі відзнаки – Малу та Велику золоті медалі та можливість вирушити до Європи вдосконалювати майстерність. Але, не дивлячись на одержані нагороди, російські художники Семирадського не визнавали і інакше, як «ничтожным полячишкой» не називали.

В Європі було зовсім по-іншому. Жив у Кракові, Відні, Мюнхені, Дрездені, а потім оселився в Італії. Спочатку Генріх Семирадський закохався у Флоренцію, навіть зняв собі студію в місті; потім побачив Рим і вирішив у цьому місті лишиться на все життя. У 1873-му Семирадський одружився зі своєю кузиною Марією Прушинською. Цей шлюб був щасливим для художника. Пара прожила у великому коханні, народивши четверо дітей.

В Римі художник купався у славі. Саме там створив найвидатніші полотна, на яких йому вдалося передати неймовірну атмосферу італійського життя. Геній пензля отримав найвищі відзнаки – одержав звання професора Петербурзької Академії мистецтв та став почесним членом Римської, Берлінської, Паризької й Туринської академій.

У 1901-му в Генріха Семирадського діагностували агресивне онкологічне захворювання – рак язика. Помер художник у 58 років – 23 серпня 1902-го.

У 2002 р. у Печенігах Г. Семирадському встановили пам’ятник, який вважається єдиним у світі, в 2015 році в Харкові відкрили пам’ятну дошку на будівлі Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. У Львівському оперному театрі і досі збереглась театральна завіса, подарована автором, одна з вулиць Львова названа на честь художника.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Літні розваги в бібліотеці

Творча зустріч

Пам’яті письменника Юрія Царика