ЗАСНОВНИЦЯ ШКОЛИ ПЕТРИКІВСЬКОГО РОЗПИСУ
4 березня –140 років від дня народження ТЕТЯНИ ЯКИМІВНИ ПАТИ (1884 – 1976)— української майстрині народного декоративного розпису, члена Спілки художників України, заслуженого майстра народної творчості України.
Майстриня відіграла надзвичайно важливу роль у становленні петриківського декоративного розпису.
Народилася ТЕТЯНА ПАТА 1884 року в бідній сім’ї. Ще дівчинкою вона прагнула до малювання. Надалі майстриня заробляла тим, що «квітчала» оселі більш заможним людям, розписувала скрині, віялки. Слава про її розписи пішла далеко, і вона стала виконувати на замовлення «мальовки» на папері.
Художниця виконувала настінні розписи, оформлювала книжки, створювала листівки, ескізи рушників, килимів, розписів коминів, а також декоративні панно “Калина” (1913), “Червона калина” (1919), “Букет” (1936), “Калина і квіти”, “Павичі серед квітів” (1949), “Зозуля на калині” (1960), ), “Майори” (1972), “Панно з птахами” (1976).
1936 року вона взяла участь у Першій республіканській виставці українського народного мистецтва, що відбулась у Києві. За участь у цій виставці Тетяні Паті було присвоєно звання «Заслужений майстер народної творчості України». Після цієї виставки у Петриківці було відкрито школу декоративного малювання, яка проіснувала з 1936 по 1941 рік. З цієї школи під керівництвом Тетяни Пати вийшло ціле покоління талановитих майстрів – Марфа Тимченко, Пелагея Глущенко, се¬стри Павленко, Євдокія Клюпа, Векла Кучеренко, Віра Клименко-Жукова, Василь Бабенко, Надія Пікуш, Василь Соколенко, Федір Панко, Олександра Кушнір, Зоя Кудіш. Для багатьох Тетяна Пата на все життя залишилась улюбленим вчителем.
Педагогічну роботу Тетяна Якимівна поєднувала з творчою. У фондах Дніпропетров¬ського історичного музею знаходиться багато зраз¬ків її розписів. Її творам притаманне прагнення стильовими засобами декоративного розпису вирішити нові образотворчі завдання: передачу перспективи, тональну розробку кольору. Декоративні панно Т. Пати нагадують етюдне зображення реальних квітів, які виконано засобами декоративного розпису. З однаковою любов’ю і тонкою спостережливістю майстриня малює розкішні садові квіти — червоні та білі півонії — чи скром-ні польові квіти та травки або навіть стручки перцю. Вона охоче вкомпоновує в свої бу¬кети грона винограду, ягоди по¬луниці чи калини.
Її роботи зберігаються в НМУНДМ, ДНІМ, ДХМ.
Творча доля майстрині була довгою і успішною. Вона прожила 92 роки і до останнього подиху її не покидало бажання творити прекрасне.
Петриківський розпис для неї став не просто головним сенсом життя, а власне – самим життям.
Майстриня відіграла надзвичайно важливу роль у становленні петриківського декоративного розпису.
Народилася ТЕТЯНА ПАТА 1884 року в бідній сім’ї. Ще дівчинкою вона прагнула до малювання. Надалі майстриня заробляла тим, що «квітчала» оселі більш заможним людям, розписувала скрині, віялки. Слава про її розписи пішла далеко, і вона стала виконувати на замовлення «мальовки» на папері.
Художниця виконувала настінні розписи, оформлювала книжки, створювала листівки, ескізи рушників, килимів, розписів коминів, а також декоративні панно “Калина” (1913), “Червона калина” (1919), “Букет” (1936), “Калина і квіти”, “Павичі серед квітів” (1949), “Зозуля на калині” (1960), ), “Майори” (1972), “Панно з птахами” (1976).
1936 року вона взяла участь у Першій республіканській виставці українського народного мистецтва, що відбулась у Києві. За участь у цій виставці Тетяні Паті було присвоєно звання «Заслужений майстер народної творчості України». Після цієї виставки у Петриківці було відкрито школу декоративного малювання, яка проіснувала з 1936 по 1941 рік. З цієї школи під керівництвом Тетяни Пати вийшло ціле покоління талановитих майстрів – Марфа Тимченко, Пелагея Глущенко, се¬стри Павленко, Євдокія Клюпа, Векла Кучеренко, Віра Клименко-Жукова, Василь Бабенко, Надія Пікуш, Василь Соколенко, Федір Панко, Олександра Кушнір, Зоя Кудіш. Для багатьох Тетяна Пата на все життя залишилась улюбленим вчителем.
Педагогічну роботу Тетяна Якимівна поєднувала з творчою. У фондах Дніпропетров¬ського історичного музею знаходиться багато зраз¬ків її розписів. Її творам притаманне прагнення стильовими засобами декоративного розпису вирішити нові образотворчі завдання: передачу перспективи, тональну розробку кольору. Декоративні панно Т. Пати нагадують етюдне зображення реальних квітів, які виконано засобами декоративного розпису. З однаковою любов’ю і тонкою спостережливістю майстриня малює розкішні садові квіти — червоні та білі півонії — чи скром-ні польові квіти та травки або навіть стручки перцю. Вона охоче вкомпоновує в свої бу¬кети грона винограду, ягоди по¬луниці чи калини.
Її роботи зберігаються в НМУНДМ, ДНІМ, ДХМ.
Творча доля майстрині була довгою і успішною. Вона прожила 92 роки і до останнього подиху її не покидало бажання творити прекрасне.
Петриківський розпис для неї став не просто головним сенсом життя, а власне – самим життям.
Коментарі
Дописати коментар