КОРИФЕЙ КОБЗАРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

 

220 років від дня народження ОСТАПА ВЕРЕСАЯ

Кобзар Остап Микитович Вересай народився в селі Калюжниці колишнього Прилуцького повіту Полтавської губернії у родині сліпого скрипаля-кріпака у1803 році.

Ще в дитинстві народні мелодії, які грав батько на скрипці, зачаровували хлопця. В чотирирічному віці Остап втратив зір і ті почуті мелодії стали сенсом його життя. А ще, до батьківської хати часто заходили кобзарі, і Остап без зайвих зусиль повторював усі мелодії, які награвали музики. І хлопець таки став кобзарем.

Майстерність Остапа Вересая допомогла йому і в особистому житті. Відомо, що струни кобзи зачарували співачку й танцюристку Пріську Сенчук, котра стала дружиною сліпого співця. Подружжя проживало переважно у селі Сокиринці Прилуцького повіту (нині Срібнянського району Чернігівської області).

Довелося побувати кобзареві і в Києві та Петербурзі, де він співав для не зовсім звичної йому аудиторії. Була в житті кобзаря і незабутня символічна зустріч з Кобзарем - "братом Тарасом". Тарас Шевченко відвідав старого О. М. Вересая в Сокиринцях і подарував йому свій "Кобзар", власноручно написавши: "Брату Остапу від Т.Г. Шевченка".

Слава прийшла до народного співця ще за життя. Його думи захоплювали слухачів, унікальність виконавської манери вражала дослідників. Помер народний співець у квітні 1890 року. У Сокиринцях засновано кімнату-музей Остапа Вересая, а у 1978-му кобзарю був встановлений пам'ятник.