КРИМ. ПАМ’ЯТЬ, ЯКУ НЕ МОЖНА СТЕРТИ

18 травня – дата, що болить крізь покоління.День пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу – не лише про минуле. Це про людські долі, зламані домівки, втрачене дитинство, роки вигнання і тугу за рідною землею, яку неможливо було забрати навіть силою.

У 1944 році кримських татар позбавили дому, права говорити рідною мовою, права жити на своїй землі. Їх вивозили у переповнених вагонах далеко від Криму – у холод, голод і невідомість. Але навіть у найтемніші часи народ зберіг себе через пам’ять, пісню, традиції, родинне слово.

Минали десятиліття, кримські татари поверталися додому, відроджували культуру, будували майбутнє. Здавалося, що трагедія залишилася в історії. Та у 2014 році Крим знову опинився під російською окупацією. І знову – переслідування, страх, арешти, зникнення людей, вимушені виїзди. І знову кримськотатарський народ змушений боротися за право бути вільним на своїй землі.

 
Про силу духу кримськотатарського народу нагадують пісня «1944» співачки Джамали, яка стала переможницею 61-го пісенного конкурсу «Євробачення» (2016), картини кримськотатарського художника Рустема Емінова, фільми «Хайтарма» (2013) та «Чужа молитва» (2016), зняті відомим актором і режисером Ахтемом Сеїтабаєвим, книги про історію життєлюбного і талановитого народу, які можна знайти в фондах обласної книгозбірні.

Сьогодні кримські татари та українці стоять пліч-о-пліч у боротьбі за свободу України. Бо пам’ять про минулі злочини вчить: мовчання породжує нові трагедії.

Світ не має права забути 18 травня.
Ми не маємо права забути.
Бо пам'ять – це теж спротив.
Віримо у вільний український Крим!