«Знайдімо нове серце…»
(до 300-річчя Григорія Сковороди)
Третього грудня цього року виповнюється 300 років від дня народження уславленого мандрівника. Засоби масової інформації також вшановують пам’ять видатного українця. Про життєвий та духовний шлях філософа розповідається у статті Юлії Чорної «Знайдімо нове серце…Мандрівка у пошуках істини довжиною в життя» (часопис «Вісник пенсійного фонду України»).
Швидко спливає час… Пройдено довгий шлях від малолітніього хлопчини з родини незаможних козаків із села Чорнухи, що на Полтавщині, до викладача Харківської духовної колегії. «Все пережито, але не забуто. Попереду – всеперемагаюче бажання нести добро та здобуте і вистраждане вчення своєму народу».
Протягом 25-річного мандрівного періоду Григорій Сковорода носив найпростіший одяг, харчувався раз на день і мав при собі лише торбу з книгами, серед яких завжди незмінною була Біблія, та флейту з мундштуком.
Філософ вважав, що найкращим путівником у старості є мудрість, або наука. Подорожуючи від села до села, він ділився здобутими знаннями із простими людьми. Григорій Сковорода дарував людям надію на звільнення від національного, соціального і духовного рабства, уособленням якого було кріпацтво.
Сковорода вирішує «скінчити мандрівку» в селі Пан-Іванівка, нині Сковородинівка, що на Харківщині. Йому ніби заздалегідь було відомо про те, коли відійде в небуття. Напередодні він викопав яму і заповів, щоб то була його «остання могила»…
Коментарі
Дописати коментар