вівторок, 14 липня 2015 р.

Шоколадний фуршет

11 липня в різних країнах світу відзначали Всесвітній день шоколаду. Історія виникнення шоколаду триває з давніх часів. Мовознавці вважають, що слово «какао» вперше прозвучало орієнтовно 1000 років до нашої ери. В різні часи до шоколаду було неоднозначне ставлення: то його забороняли, вважаючи «гріховним напоєм», який «розпалює пристрасть», то вважали панацеєю та рекомендували, як загальнозміцнюючий засіб, і цей продукт міцно влаштувався на аптекарських полицях.

Сьогодні весь світ обожнює шоколад. Він став невід’ємною частиною нашого життя. І тому свято шоколаду припало всім до душі. В цей день кохані отримують шоколадні букети, колеги обмінюються шоколадними медальйонами, творчі люди малюють картини шоколадом, родини готують святкову вечерю – телятину у шоколадному соусі, шоколадні пироги, торти, коктейлі, гарячий шоколад, виготовляють шоколадних звіряток.

До святкування Всесвітнього дня шоколаду приєдналися і працівники відділу обслуговування користувачів бібліотеки. З цієї нагоди запросили відвідувачів свого відділу до Львівської майстерні шоколаду, яка не так давно з’явилася у центрі нашого міста. Гостинний господар майстерні розповів про історію створення закладу, оригінальні авторські солодощі та майстер-класи, котрі у них проводяться. Присутні мали змогу насолодитися неповторною атмосферою цього затишного кафе та отримати насолоду від скуштованих ласощів. Бібліотечні працівники підготували вікторину з історії виникнення та сьогодення шоколаду.





Долі храмів – що долі людські

Україна – багатонаціональна країна. Тільки на території Сумщини живуть представники біля 100 національностей. З давніх давен Слобожанщина стала другою батьківщиною для вірмен – одного з найстаріших християнських народів на Землі. Християнство стало державною релігією Вірменії ще у 301 році. Одним з найважливіших чинників, що допомагав вірменам плекати свою національну самобутність, була Вірменська Апостольська Церква. До сьогодні у вірмен збереглося прислів’я: «Коли вірменина питають, хто він за національністю, він каже – християнин. А коли питають, хто він за вірою, він каже – вірменин».

Українські вірмени не забувають про своє коріння. Нині в Україні відбувається процес відродження вірменської культури, віри і традицій, ведеться робота по вивченню національної історико-культурної та духовної спадщини, взаємозв’язків вірменського та українського народів. Спілка вірмен України розпочала реалізацію програми формування вірменського книжкового фонду, в рамках якої до головної бібліотеки Сумщини вже надійшла низка цінних вірменознавчих видань. Деякі з них представлені в експозиції книжкової виставки «Долі храмів – що долі людські», відкритої нещодавно у відділі мистецтв, який плідно співпрацює з Сумською обласною організацією вірменської культури «Арцах».

Вірменські храми залишили вагомий слід в історії архітектури України і є одним з прикладів розвитку вірмено-українських взаємовідносин з давніх часів. Як правило, кожен населений пункт, де мешкали вірмени, мав по одній, а то й більше храмових споруд. У всі часи храми були центрами суспільного життя релігійних громад, осередками освіти та культури. Тому їх руйнування було не просто закриттям, а й замахом на духовність. За радянських часів вірменські храми зазнали значних втрат, деякі були знищені назавжди.

Невелика за обсягом, але змістовно багата експозиція виставки дає відвідувачам можливість ознайомитись з історією, характерними традиціями та звичаями Вірменської церкви, літературою про храми, монастирі, церковний живопис.